Здоровʼя жінки починається з дитинства

Тетяна Бардак — лікарка-гінекологиня з Києва, працює з жінками, дівчатами та підлітками й добре знає: у цій професії недостатньо лише глибоких медичних знань. Потрібні делікатність, терпіння, емпатія та вміння говорити з дитиною так, щоб вона відчула себе почутою й захищеною. Її професійний підхід — поєднання доказової медицини та людяного ставлення. На прийомі важливо розуміти людину, вибудувати довіру, розібратися із симптомами, а й зрозуміти, що переживає сама дівчинка: чого вона боїться, що її соромить, які питання вона роками тримає в собі та звідки отримує інформацію про власне тіло.

Тетяна Бардак переконана: хороший дитячий та підлітковий гінеколог — це фахівець, поруч із яким дитина може поставити будь-яке запитання без страху осуду. Адже іноді за простим «А в мене нормально?» стоїть значно глибше питання: «Чи все зі мною гаразд? Чи я така, як усі? Чи можу я довіряти своєму тілу?»

Саме про це — про перший візит до гінеколога, страхи та сором, роль мами, вплив соціальних мереж, міфи про менструацію, психологічний стан підлітків і те, як сформувати здорове ставлення до власного тіла — ми поговорили з Тетяною Бардак.

гінеколог: про довіру, страхи, тіло та дорослішання

Підліткова гінекологія — це сфера, де особливо важливо бачити за медичною скаргою саму дитину. За словами «у мене болить живіт» іноді можуть стояти тривога, страх, проблеми в сім’ї, булінг або просто нерозуміння того, що відбувається з власним тілом.

— Чи погоджуєтеся ви з думкою, що сучасний дитячий та підлітковий гінеколог має бути не лише лікарем, а й певною мірою психологом?

— Безумовно. Але я б сказала, що лікар має залишатися лікарем і водночас розуміти психологічний стан дитини. Основне завдання — вміти слухати, не засуджувати й побудувати безпечний контакт.

У підлітковій гінекології особливо важливо, бо за словами «у мене болить живіт» іноді можуть стояти тривога, страх, проблеми в сім’ї, булінг чи просто нерозуміння того, що відбувається з власним тілом.

— Коли до вас вперше приходить дівчинка-підліток, що для вас важливіше: огляд чи встановлення довіри?

— Однозначно — довіра. Без неї навіть найкращий огляд може бути неповноцінним, а інколи навіть травматичним.

Дівчинка має розуміти, що тут її приймуть спокійно, без сорому, сварок чи оцінювання. Лікар — це людина, яка поруч, щоб допомогти, захистити й підтримати.

— Як створити атмосферу, в якій дитина перестає боятися ставити навіть найделікатніші запитання?

— Зазвичай лікар сам підказує питання, які дівчинка могла б соромитися поставити. Я роблю це максимально спокійно, без здивування чи оцінки, щоб було зрозуміло: тут немає табу.

Для мене немає «незручних» питань. Якщо дівчинка їх ставить — значить, для неї вони важливі. І вона має отримати на них спокійну, зрозумілу та професійну відповідь.

— Які питання найчастіше хвилюють дівчат у період статевого дозрівання, але вони соромляться озвучити?

— Дуже багато питань стосується зовнішності та нормальності: груди, волосся, виділення, запах, менструація, форма та зовнішній вигляд статевих органів.

І в більшості випадків за питанням «А в мене нормально?» стоїть насправді страх: «А я така, як усі?»

Це дуже важливе питання для підлітка. У цей період дівчинка особливо гостро порівнює себе з іншими й може сприймати будь-яку відмінність як проблему. Тому іноді найважливіше, що вона може почути від лікаря, — пояснення, що людське тіло має безліч природних варіантів.

— Чому багатьом підліткам буває складніше говорити про своє тіло з мамою, ніж із лікарем?

— Тому що мама — це емоційно дуже близька людина. І саме тому говорити з нею про інтимні речі іноді складніше.

Є страх розчарувати маму, бути неправильно зрозумілою або почути осуд. А лікар — це нейтральна безпечна людина, яка має професійну таємницю і не оцінює.

Іноді саме ця професійна дистанція допомагає дитині розповісти те, про що вона довго мовчала.

— Які страхи найчастіше ви чуєте від дівчат, які вперше приходять на прийом?

— «Мені буде боляче», «ви будете мене сварити», «а раптом зі мною щось не так», «а мама все дізнається».

І ще один дуже поширений страх — що їх будуть оцінювати через зовнішність чи якісь особисті рішення.

Тому для мене важливо, щоб уже з перших хвилин дитина відчула спокій і зрозуміла: вона прийшла до людини, яка хоче їй допомогти.

— З якими міфами про менструацію та жіноче здоров’я ви стикаєтеся найчастіше?

— Часто доводиться чути, що менструація обов’язково має бути дуже болючою, що цикл повинен бути ідеально 28 днів, що під час менструації варто відмовитися від спорту чи плавання.

І дуже багато міфів стосується саме виділень: будь-які виділення сприймаються як ознака інфекції, хоча фізіологічні виділення — це абсолютно нормально.

Тому важливо пояснювати дівчинці, як працює її організм, що є фізіологічною нормою, а в яких ситуаціях справді варто звернутися до лікаря.

— Наскільки важливою є роль мами у формуванні здорового ставлення доньки до власного тіла? А якщо дитина сирота?

— Роль мами величезна, але головне — не контроль, а приклад.

Якщо мама говорить про тіло спокійно, не соромить доньку, то дитина вчиться так само ставитися до себе.

Якщо мама відсутня, цю роль може частково виконувати інший близький дорослий — тато, бабуся, опікун, старша сестра. І дуже важливо, щоб у дитини була людина, до якої можна прийти з будь-яким питанням без страху осуду.

Дитині потрібен дорослий, поруч із яким можна залишатися собою, говорити про те, що хвилює, і знати, що її почують.

— Що ви порадили б мамам, які самі соромляться говорити з донькою про менструацію, інтимну гігієну чи зміни в організмі?

— Не потрібно чекати «ідеального моменту» і проводити одну велику серйозну розмову.

Краще говорити про це поступово, природно, відповідаючи на питання дитини. І якщо вам самій складно — це нормально. Можна разом звернутися до лікаря й отримати відповіді на питання від фахівця.

Мамі також важливо пам’ятати, що вона має право чогось не знати. Іноді дуже хорошою відповіддю може бути: «Я не знаю, давай разом знайдемо відповідь».

Для дитини це створює відчуття, що дорослішання — спільний процес, у якому вона має підтримку.

— Як знайти баланс між присутністю мами на консультації та потребою дівчинки побути з лікарем наодинці?

— Мама має бути поруч настільки, наскільки це комфортно дитині. Але підлітку важливо мати можливість поговорити з лікарем без батьків.

Мамі можна пояснити, що частина консультації наодинці — це не недовіра до неї. Це нормальна частина дорослішання і можливість дитині поставити питання, які вона не наважилася б поставити в присутності мами.

Такий простір допомагає підлітку поступово вчитися самостійно говорити про власне здоров’я та брати за нього відповідальність.

— Чи бувало так, що за медичним питанням приховувався психологічний біль або складна життєва ситуація?

— Так, і саме тому важливо не розглядати симптом окремо від самої дитини.

Іноді порушення циклу, біль чи інші скарги можуть бути пов’язані не тільки з гінекологічною проблемою. Іноді за ними стоїть сильний стрес або складні життєві обставини.

Саме тому під час консультації важливо слухати дитину, звертати увагу на її емоційний стан і за можливості зрозуміти, що відбувається в її житті.

— Як зрозуміти, що дитині потрібна не лише консультація гінеколога, а й допомога психолога?

— Якщо ми бачимо стійку тривогу, сильні страхи, різкі зміни поведінки, проблеми зі сном, навчанням, спілкуванням або ставленням до себе — це привід подумати про консультацію психолога.

І тут важливо не казати дитині: «З тобою щось не так». Навпаки — пояснити, що звернення по психологічну допомогу таке саме нормальне, як звернення до будь-якого іншого спеціаліста.

Психолог може допомогти дитині краще зрозуміти свої переживання, впоратися з тривогою та пройти складний період із підтримкою.

— Якими словами лікар може підтримати дівчинку, щоб вона перестала боятися свого дорослішання?

— Потрібно говорити: «З тобою все гаразд. Твоє тіло змінюється, тому що ти дорослішаєш. Ти можеш запитувати про будь-які зміни, які тебе турбують, і тобі не потрібно їх соромитися».

Саме ці прості слова дитині дуже потрібні.

Іноді кілька спокійних фраз від дорослого можуть зняти величезну тривогу, яку дитина носила в собі місяцями.

— Чи змінилися сучасні підлітки порівняно з тими, які приходили на прийом десять років тому?

— Безумовно. Сучасні підлітки набагато більше інформації отримують самостійно.

Але є і зворотний бік: інформації стало більше, а якісної — не завжди. Тому лікар сьогодні часто не тільки лікує, а й допомагає відділити медичні факти від міфів.

— Наскільки соціальні мережі впливають на уявлення дівчат про жіноче здоров’я та власне тіло?

— Дуже сильно. Соціальні мережі формують певне уявлення про те, як має виглядати тіло, шкіра, статеві органи, менструація.

І я завжди нагадую: в інтернеті ми бачимо контент, а не статистику.

Нормальне людське тіло має величезну кількість варіантів. Але підліток часто бачить у соцмережах один певний образ і починає порівнювати себе саме з ним.

Це може створювати відчуття, що з власним тілом щось не так, хоча насправді йдеться про природну різноманітність.

— Чи доводиться вам спростовувати інформацію, яку підлітки знаходять в інтернеті?

— Звісно. Але важливо просто сказати: «Це неправда». Важливо пояснити, звідки взялася ця інформація і що говорить доказова медицина.

Я хочу, щоб дитина не просто запам’ятала правильну відповідь, а навчилася критично ставитися до інформації та розуміти, кому можна довіряти.

— У якому віці дівчинка має вперше відвідати гінеколога, якщо її нічого не турбує?

— Не існує правила, що кожна дівчинка повинна мати обов’язковий гінекологічний огляд у певному віці за відсутності скарг.

Але профілактичний візит у підлітковому віці може бути дуже корисним саме для знайомства з лікарем, обговорення менструального циклу, вакцинації проти ВПЛ, гігієни та статевого дозрівання.

А при скаргах — звертатися потрібно незалежно від віку.

Мені взагалі подобається ідея першого візиту як знайомства. Дитина приходить, спілкується з лікарем, ставить питання, розуміє, як усе відбувається, і отримує досвід, який у майбутньому допоможе їй сприймати гінеколога спокійніше.

— Які симптоми є сигналом, що відкладати візит до лікаря не можна?

— Сильний або повторюваний біль, дуже рясні чи тривалі менструації, відсутність менструацій у віці, коли вони вже очікувалися, кровотечі поза менструацією, незвичні виділення із запахом, свербіж, печіння, біль при сечовипусканні.

Але я б додала ще одне: якщо дівчинку щось турбує — цього вже достатньо, щоб поговорити з лікарем.

Навіть якщо виявиться, що все добре, дитина отримає найважливіше — спокій і розуміння того, що відбувається з її організмом.

— Які звички, сформовані ще в підлітковому віці, допомагають зберегти жіноче здоров’я в майбутньому?

— Вміння слухати своє тіло, нормально ставитися до менструації, не займатися самолікуванням, дотримуватися базової інтимної гігієни, своєчасно звертатися до лікаря, вакцинуватися проти ВПЛ і мати здорове ставлення до сексуального та репродуктивного здоров’я.

Для мене дуже важливо, щоб дівчинка ще в підлітковому віці навчилася розуміти сигнали свого організму й ставитися до них уважно.

Це навичка, яка залишиться з нею на все життя.

— Чи пам’ятаєте ви пацієнтку, історія якої особливо зворушила вас як лікаря?

— Я думаю, що кожен лікар має такі історії. Але я ніколи не розповідаю історії пацієнтів так, щоб їх можна було впізнати.

Для мене найбільш зворушливі моменти — коли дівчинка спочатку приходить дуже налякана, а наприкінці консультації говорить: «А я думала, що буде набагато страшніше».

Саме заради таких моментів ми й працюємо.

— Що для вас означає момент, коли дівчинка, яка прийшла наляканою, виходить із кабінету зі спокійною посмішкою?

— Це один із найкращих моментів у роботі лікаря.

Тому що я розумію, що сьогодні вона отримала не тільки медичну допомогу. Вона отримала досвід, який може сформувати її ставлення до лікарів і власного здоров’я на багато років.

Можливо, наступного разу вона прийде вже спокійнішою. Можливо, швидше розповість про те, що її турбує. Можливо, знатиме, що про своє здоров’я можна говорити відкрито.

І для мене це дуже цінно.

— Які слова вдячності від пацієнток найбільше запам’яталися вам?

— Напевно, не якісь конкретні слова, а моменти, коли пацієнтка говорить: «Дякую, що ви мене не налякали» або «Дякую, що я нарешті зрозуміла, що зі мною все нормально».

Для лікаря це дуже цінно.

Бо за такими словами часто стоїть величезне полегшення.

— Якби ви могли звернутися до кожної дівчинки, яка зараз переживає період дорослішання, що б ви їй сказали?

— Не порівнюй себе з іншими.

Твоє тіло не повинно виглядати як тіло дівчини з Instagram. Воно розвивається у своєму темпі, і дуже багато того, що здається тобі «ненормальним», насправді є абсолютно нормальним варіантом.

І головне — не бійся запитувати. Немає питань, за які тобі має бути соромно.

Якщо щось тебе хвилює — запитай. Якщо щось здається незрозумілим — запитай. Якщо ти хочеш переконатися, що з тобою все гаразд, — теж запитай.

— Що б ви хотіли сказати кожній мамі, яка прагне стати для своєї доньки другом і підтримкою?

— Не обов’язково бути ідеальною мамою. Найважливіше — бути тією людиною, до якої донька може прийти навіть тоді, коли зробила помилку або боїться вашої реакції.

Іноді найкраще, що мама може сказати: «Я можу чогось не знати, але ми разом знайдемо відповідь».

Для дитини це дуже сильне відчуття — знати, що мама залишиться поруч навіть у складній ситуації.

— Як ви вважаєте, що є головною ознакою хорошого дитячого або підліткового гінеколога: професіоналізм, емпатія чи довіра?

— Я б не розділяла ці поняття.

Професіоналізм без емпатії може налякати. Емпатія без професіоналізму — недостатня. А довіра виникає тоді, коли вони поєднуються.

Для мене хороший лікар — це той, після зустрічі з яким дитина не боїться наступного візиту до гінеколога.

І, мабуть, у цьому й полягає одна з найважливіших місій дитячої та підліткової гінекології. Ми працюємо не лише з конкретною скаргою чи захворюванням. Ми допомагаємо дівчинці сформувати ставлення до власного тіла, до свого здоров’я і до самої можливості просити про допомогу.

Період дорослішання може бути дуже вразливим. Дитина вчиться приймати зміни у своєму тілі, порівнює себе з іншими, шукає відповіді в інтернеті, переживає через те, що здається їй незвичним, і часто просто хоче почути: «З тобою все гаразд».

Саме тому так важливі довіра, емпатія та професіоналізм. Вони допомагають зробити так, щоб перший досвід спілкування з гінекологом залишив по собі відчуття безпеки, а не страху. Адже сьогоднішня розмова з лікарем може вплинути на те, як жінка ставитиметься до свого здоров’я через десять, двадцять чи тридцять років. І, можливо, найцінніше, що може отримати дівчинка після такого прийому, — це не лише відповідь на своє запитання. Це впевненість у тому, що її тіло варте турботи, її переживання мають значення, а звернутися по допомогу — природно. Бо здорове ставлення до себе починається з простого досвіду: коли тебе слухають, тобі вірять, тебе приймають і поруч є дорослий, який спокійно каже: «Давай розберемося разом».