Ольга Кобецька: «Дорогу здолає той, хто йде»

Редакція всеукраїнського модного онлайн-журналу VTrendi.TOP продовжує знайомити читачів з українцями — сильними, незламними та натхненними особистостями. Сьогодні до вашої уваги інтерв’ю з Ольгою Кобецькою — власницею харківської майстерні українського парфумерного бренду Be Craft. У розмові вона ділиться своєю історією шляху до парфумерії, розповідає про силу ароматів у часи війни, створення простору «Місце Сили» та про те, як мрії можуть змінювати життя.

Мій шлях до магії

Ваш шлях привів вас до парфумерії не випадково. Що стало тим переломним моментом, коли ви зрозуміли: «Це моє»?

Моя любов до парфумів почалася ще в студентські роки — тоді це був приємний додатковий заробіток у компанії, де я познайомилася з легендарними брендами. Під час другої освіти я вже мріяла про стажування на виробництві у Франції: продажі йшли відмінно, знання були на висоті. Але стажерів не брали.

Пам’ятаю той момент: я сиділа з листом-відповіддю і вперше відчула не розчарування, а тишу. Ніби мрія просто тихо стала на паузу. Я нікому тоді не сказала, наскільки це було боляче — вирішила, що «значить, ще не час». І поклала її на полицю. На роки.

А потім усе змінилося за один вечір. Я побачила, як сяють очі моєї доньки на майстер-класі в київській майстерні Be Craft. Запитала: «Чому в Харкові такого немає?» І почула відповідь, яка перевернула все: «Це франшиза. Хочеш відкрити — поговори з керівництвом».

Тоді в мені щось клацнуло. Я вперше не відклала ідею. Я сказала: «Добре. Я спробую».

Так я отримала шанс втілити мрію разом з українським брендом Be Craft. Це був той самий момент: «Так, це моє».

Про сумніви і силу рухатися далі

Чи були моменти сумнівів, коли ви радикально змінювали напрямок життя? Що дало сили наважитися?

Звичайно, сумніви були — і дуже сильні. Війна принесла біль, який важко описати словами. Але я зрозуміла: для дітей я маю бути прикладом не того, хто не боїться, а того, хто боїться — і все одно йде далі.

Аромати стали моїм порятунком. Вони дозволили відчути себе живою: зануритися в спогади про мирне життя, в асоціації, в емоції, які я довго тримала під замком. Це буквально повернуло мене до себе.

І в якийсь момент я чесно сказала собі: якщо не зараз — то коли? І якщо не я — то хто?

Я довірилася інтуїції і вирішила відкрити майстерню в Харкові. Це було одне з найдоросліших рішень у моєму житті.

Команда Be Craft підтримувала мене на кожному кроці. Вони теж повірили в мене. За цю довіру я їм безмежно вдячна.

«Закохана в життя»

Ваш девіз — «Закохана в життя». Як ця фраза оживає у вашій справі?

Для мене це не про легкість. Це про сміливість відчувати.

«Закохана в життя» для мене — це дозвіл собі відчувати все: сльози, радість, ніжність. Не ховати емоції, не боятися, що тебе не зрозуміють чи засудять. Це про добрі вчинки просто тому, що серце просить, без очікування відплати.

Перші майстер-класи були благодійними — «Ароматерапія» як психологічна підтримка в ХАБі.

Я не очікувала, що люди настільки відкриються. Коли одна жінка після заняття сказала:
«Я вперше за довгий час відчула, що я не просто функціоную, а живу», — я зрозуміла, що це вже більше, ніж бізнес.

Емоції — це паливо, яке дає сили жити далі.

Простір «Місце Сили»

Як народилася ідея простору «Місце Сили»? Це бізнес чи внутрішня потреба?

Перше приміщення, яке мені запропонували, виявилося втричі більшим, ніж я планувала. І саме тоді у мене з’явилася ідея: поєднати аромати, колір і музику.

«Аромати ми слухаємо»: моноаромати — як окремі ноти, поєднання — як акорди.

Кожна нота народжує колір:
тюльпан — червоний або жовтий,
огірок — соковитий зелений,
апельсин — теплий помаранчевий,
східні прянощі — насичений коричневий.

Два місяці пошуку — і ось я заходжу в цей простір: море світла, легко дихається, три кімнати. Я зрозуміла миттєво: це воно.

Зал для мистецтва, музики і майстерня, де твориться справжня магія.

Натхнення прийшло від моїх дітей: донька малює, син грає на фортепіано. Сьогодні так бракує місць, де можна проявитися вживу, поруч з однодумцями.

Війна виснажила всіх, і я захотіла створити острівець, де можна просто бути собою.

Так з’явилося Місце Сили — не просто майстерня, а культурний простір.

Магія створення ароматів

Що найчастіше відчувають люди, коли створюють свій парфум на ваших майстер-класах?

Перше диво — неможливе стає реальним: ти створюєш свій аромат, даєш йому ім’я, відчуваєш себе парфумером.

Друге — сам процес. Це тиха, глибока подорож до себе, до прихованих емоцій і спогадів.

Багато хто виходить і каже:
«Я вперше за довгий час відчула себе справжньою».

Бізнес у Харкові під час війни

Як вести бізнес у Харкові під час війни? Що найскладніше, а що додає крила?

Найскладніше — життя в невідомості. Ти не можеш будувати горизонт на роки вперед. Живеш від тижня до тижня. Кожного дня — новий виклик.

Був навіть раптовий нічний потоп через пошкодження опалення. Стрес був шалений, я вже думала шукати нове приміщення.

Але ми знайшли сили відновитися. І дуже швидко.

Крила дають люди: щирі відгуки, вдячність клієнтів, посмішки майстринь.

Коли чуєш:
«Це був мій ковток свободи»
або
«Дякую, що дала мені відчути радість»,

розумієш — варто продовжувати.

Плани «Місця Сили»

Які нові творчі формати або проєкти плануєте?

Зараз готую простір для творчих людей: виставки художників, різні майстер-класи, співпрацю з музикантами.

Мрію знайти кабінетний рояль — уявляю концерти, зустрічі, живу музику.

Хочу, щоб це стало місцем, де кожен може розкритися.

Плани на майбутнє

Де бачите свій бренд через 3–5 років?

Великі мрії — в руках команди Be Craft. Вони вже мають нагороду «Найкращий виробник парфумерії 2025», і це підтвердження якості.

Для мене особисто — постійне зростання: нові знання, вдосконалення майстрів.

Впізнаваність в Україні та за кордоном — наша спільна мета.

Аромат, який описує вас

Який аромат ви створили б для себе сьогодні?

Сьогодні це весна в серці.

Піон і мімоза — ніжність і цвітіння.
Трохи тюльпана — для свіжості.
База прянощів — для характеру.
Верхня нота — огірок.

Назва — «Впевненість».

Він про те, що я навчилася стояти на своєму, навіть коли все навколо хитке.

Порада тим, хто боїться змін

Що порадите тим, хто боїться починати новий проєкт?

Не чекайте ідеального моменту. Його не існує.

Є тільки внутрішній імпульс — і рішення піти за ним.

Не бійтеся мріяти — усе починається саме з мрії. Будьте їй вірні, оцінюйте ризики, робіть маленькі кроки. Розраховуйте сили й ресурси.

Дозвольте собі помилки — вони стають досвідом.

Мій девіз:
«Дорогу здолає той, хто йде».

І я все ще йду.

Мені самій цікаво, куди цей шлях приведе мене далі — і які історії народяться наступними.