Від Tinder до весілля: історія Юлії Колесникової та Олега Киричка

Редакція всеукраїнського онлайн-журналу VTrendi.TOP продовжує знайомити читачів з успішними українцями, їхніми історіями, проєктами, досягненнями та важливими подіями у житті.

Цього разу героїнею нашого інтерв’ю стала підприємиця Юлія Колесникова, у житті якої зовсім скоро відбудеться особлива подія — весілля. Разом зі своїм обранцем Олегом Киричком вона готується розпочати новий етап життя вже у статусі подружжя.

Юлія Колесникова — підприємиця з понад 10-річним досвідом у сфері громадського харчування. Вона є засновницею проєкту правильного харчування Right Food, який розвивається в Україні, а сьогодні також виходить на ринок Румунії.

Окрім бізнесу, значну частину її життя займає благодійність. Юлія — директорка благодійної організації БО БФ «Майбутнє української нації». Особливо активно цей напрям став частиною її життя після початку повномасштабної війни.

Олег Киричок — підприємець у сфері цифрового маркетингу, який займається розвитком Digital Core Marketing.

У кожного з них своя професійна сфера та власні проєкти, але в головному їхні погляди збігаються. Вони однаково дивляться на майбутнє, ставлять перед собою великі цілі та підтримують одне одного в їх реалізації.

Саме це Юлія називає однією з важливих основ їхніх стосунків: не розчинятися одне в одному, а залишатися двома самостійними людьми, які свідомо будують спільне життя.

Їхня історія — не лише про бізнес і досягнення. Вона про знайомство, яке переросло у кохання, партнерство двох самостійних людей та рішення створити сім’ю.

Як почалася історія Юлії та Олега, коли вони зрозуміли, що хочуть бути разом, як двоє підприємців будують стосунки, якою була пропозиція та яким вони уявляють своє майбутнє після весілля — про особисте, кохання, партнерство, бізнес і підготовку до одного з найважливіших днів вони розповіли в інтерв’ю VTrendi.TOP.

Почнімо від самого початку. Як Ви познайомилися і яким було Ваше перше враження одне про одного? Чи могли Ви тоді хоча б припустити, що ця історія закінчиться весіллям?

Ми познайомилися у 2019 році в Tinder, а вперше зустрілися в Дніпрі, у «Репортері». Тоді я точно не могла уявити, що ця історія одного дня приведе нас до весілля.

Яким було Ваше перше справжнє побачення?

Перше побачення було дуже простим: багато розмов, жартів і знайомства одне з одним. Без кіношної романтики, але з відчуттям, що ця людина мені цікава.

Коли Ви вперше зрозуміли, що це вже не просто роман? Був конкретний момент, розмова чи вчинок, після якого Ви подумали: «Це моя людина»?

Насправді це сталося після нашої зустрічі через п’ять років після знайомства. Тоді я дуже швидко відчула, що поруч саме та людина, з якою я хочу будувати своє життя.

Ви підприємиця, звикли самостійно ухвалювати рішення, контролювати процеси й відповідати за результат. Чи легко Вам було впустити іншу людину у своє життя настільки близько і дозволити їй піклуватися про Вас?

Не дуже. Я звикла самостійно приймати рішення, відповідати за себе й багато контролювати. Тому навчитися довіряти, приймати турботу і розділяти відповідальність з іншою людиною для мене теж стало частиною наших стосунків.

За що Ви закохалися саме в нього? Не три «правильні» якості, а те, що в ньому досі може Вас розсмішити, розчулити чи здивувати.

За його гумор, турботу, надійність і ставлення до мене. А ще за те, що ми дивимося на життя в один бік, ставимо схожі цілі й однаково бачимо наше спільне майбутнє.

Який його вчинок найкраще характеризує його як чоловіка поруч із Вами? Можливо, про нього майже ніхто не знає.

Для мене це не один конкретний великий вчинок, а те, як він поводиться щодня і особливо у складні моменти. Він не просто говорить, що все буде добре, а залишається поруч, бере відповідальність і діє.

Між Вашим знайомством і початком спільного життя минуло п’ять років. Яким був цей період і що зрештою змінилося, коли Ви зустрілися знову?

Між нашим знайомством і спільним життям минуло п’ять років. Увесь цей час ми спілкувалися і підтримували дружні стосунки. Олег багато разів пропонував зустрітися, приїхати, але я постійно відкладала це на потім. Згодом він жив уже в інших країнах, почалася війна, а я активно займалася благодійністю. Але коли через п’ять років ми нарешті зустрілися знову, я дуже швидко зрозуміла: це воно.

Як він зробив Вам пропозицію? Ви щось підозрювали чи це справді стало несподіванкою? І що Ви пам’ятаєте з перших секунд після того самого питання?

У мене було дві пропозиції. Першу Олег планував у Мексиці, але через мою травму все пішло не за планом, і він освідчився на Новий рік. А вдруге зробив усе так, як задумував: дуже красиво й продумано, у Стамбулі на мій день народження.

Чому весілля вирішили провести саме в Бухаресті? Це естетика, Ваша особиста історія чи була зовсім інша причина?

Ми обрали Бухарест через дуже красиву архітектуру та атмосферу. До того ж багато наших гостей приїжджають із різних країн, тому це стало оптимальним місцем, де ми можемо зібрати всіх разом.

Що на цьому весіллі буде на сто відсотків «Вашим»? Деталь, традиція, музика, атмосфера — щось, що гості побачать і скажуть: «Це точно вони».

Насамперед атмосфера — вона продумана до дрібниць. Нам хотілося створити багато особливих і чуттєвих моментів для наших гостей. Наприклад, кожному ми написали особистого листа зі словами, призначеними тільки цій людині. Також на весіллі буде багато кастомізованих деталей, які розповідають саме нашу історію.

Весілля легко перетворити на великий проєкт, особливо людині з бізнес-мисленням. У який момент Ви сказали собі: «Я не організаторка цього заходу. Я наречена і хочу прожити цей момент»?

Насправді повністю делегувати організацію не вдалося, тому мені довелося дуже глибоко зануритися в увесь процес. Але зараз, коли майже все готово, хочеться відпустити контроль і в день весілля просто бути нареченою та прожити кожну його мить.

Від чого Ви свідомо відмовилися, хоча весільна індустрія переконує, що без цього «не буває справжнього весілля»?

Від усього, що робиться лише тому, що «так заведено». Ми не хотіли будувати весілля навколо обов’язкових традицій — залишили тільки те, що справді близьке нам і має для нас сенс.

До весілля залишилися лічені дні. Чого зараз більше — хвилювання, нетерпіння, втоми чи відчуття «нарешті»?

Дивовижно, але зараз у мене немає ані тривоги, ані внутрішніх сумнівів. Є дуже спокійне відчуття, що все відбувається саме так, як має бути. І мені здається, це один із головних показників того, що ми все робимо правильно.

Якщо прибрати сукню, декор, гостей, фотографії й усе, що залишиться в Instagram, що для Вас насправді означає сказати цій людині «так»?

Для мене це означає свідомо вибрати саме цю людину і наше спільне життя. Із мільйона можливих життів я все одно вибрала б саме це. З ним.

І останнє. Уявіть, що цей матеріал Ви випадково відкриєте разом через десять років. Якими Ви хочете побачити вас двох у той момент?

Щасливими, закоханими і все такими ж близькими одне одному.

Хочу, щоб у нас було ще більше спільних історій, подорожей, цілей і мрій. І щоб, перечитавши цей матеріал через десять років, ми подумали: «Ми тоді ще навіть не уявляли, скільки прекрасного на нас чекає».