Христина Павлюх: Не дозволяйте страху приймати рішення замість вас

Редакція всеукраїнського онлайн-журналу VTrendi.TOP продовжує знайомити читачів із людьми, які надихають, діляться своїм досвідом та допомагають іншим ставати сильнішими.

Героїня нашого нового інтерв’ю — Христина Павлюх, наставниця з особистого бренду та психології. Її життєве кредо — «Живіть так, ніби обмежень не існує», а головна місія — допомагати людям знаходити внутрішню опору, розкривати свій потенціал і сміливо рухатися до своїх мрій.

Ми поговорили про психологію, здійснення мрій, внутрішні бар’єри, емоційний ресурс і маленькі щоденні кроки, які можуть змінити життя.

Як ви зрозуміли, що психологія — це саме той шлях, яким хочете йти професійно?

Насправді в мене три освіти: педагогічна, психологічна та освіта викладача іноземних мов. Саме поєднання педагогіки й психології допомогло мені зрозуміти свою місію — передавати знання людям і допомагати їм змінювати життя на краще.

Звісно, були періоди, коли я надто багато віддавала іншим і через це вигорала. Але з часом знайшла баланс між допомогою людям і реалізацією власного потенціалу. Саме тоді я остаточно зрозуміла, що психологія — це мій професійний шлях.

У вашому профілі є фраза: «Зі мною мрії здійснюються». Що вона означає для вас і яку роль у цьому відіграє психологія?

Для мене психологія відіграє ключову роль у здійсненні мрій. Адже я працюю з людиною на трьох рівнях: думок, емоцій і тіла.

Насамперед ми уточнюємо її справжній запит. Цікаво, що близько 80% людей, які приходять до психолога, спочатку не можуть чітко відповісти на запитання: «Чого я насправді хочу?» І це абсолютно нормально.

Коли людина усвідомлює свою мету, може чітко її сформулювати й уявити бажаний результат, тоді мрія стає досяжною. Я вірю, що психолог не здійснює мрію за людину — він допомагає побачити шлях до неї, а пройти його людина може вже самостійно.

З якими запитами сьогодні найчастіше звертаються українці, і чи змінилися вони за останні роки?

Найчастіше сьогодні українці звертаються до психолога із запитами про стосунки. Причому не лише романтичні, а й стосунки із собою, рідними, колегами та світом загалом. Людям важливо відчувати близькість, підтримку та приналежність.

Другий дуже поширений запит — пошук внутрішньої опори. Як впоратися з невизначеністю, стресом і постійними змінами? Як зберегти себе та рухатися вперед? Саме з цим ми часто працюємо.

Якщо говорити про останні роки, то українці справді змінилися. На мою думку, ми стали сильнішими, витривалішими й більш усвідомленими. Незважаючи на всі випробування, ми не втратили здатності підтримувати одне одного, любити, мріяти й будувати майбутнє. Саме ця внутрішня сила та єдність допомагають нам рухатися вперед навіть у найскладніші часи.

На вашу думку, яка найпоширеніша психологічна помилка заважає людям реалізовувати свій потенціал?

Я б не назвала це психологічною помилкою. Швидше, це внутрішні бар’єри, які ми самі створюємо.

Найчастіше — це страх: страх змін, страх помилитися, страх осуду чи невдачі. Але саме за межами цього страху найчастіше починається наш розвиток і реалізація потенціалу.

Тому моя головна порада — не дозволяйте страху приймати рішення замість вас. Дійте, навіть якщо трохи страшно.

Як відрізнити здорову мотивацію до змін від постійної гонитви за «ідеальним життям»?

Тут усе дуже просто. Здорова мотивація до змін дає вам енергію, навіть якщо шлях непростий. Ви розумієте, що труднощі — це природна частина розвитку, а не привід відмовитися від своєї мети. Як метелик не може з’явитися без процесу трансформації, так і людина не може змінитися без певних викликів.

А гонитва за ідеальним життям виглядає інакше. Вона виснажує. Людина постійно незадоволена собою, порівнює себе з іншими, живе в напрузі й не дозволяє собі радіти тому, що вже має.

Тому я завжди раджу поставити собі просте запитання:

«Те, що я роблю зараз, наближає мене до щасливішого життя чи лише змушує постійно бігти?»

Якщо зміни дають відчуття сенсу й внутрішнього росту — це здорова мотивація. Якщо вони забирають усі сили й радість від життя — варто переглянути свій шлях.

Багато людей відкладають свої мрії через страх. Як зробити перший крок, коли здається, що не готовий?

Страх — це природна реакція на все нове й невідоме. Але його протилежність — віра. Віра в себе, у свої можливості та в те, що ви зможете впоратися навіть із труднощами.

Коли здається, що ви не готові, поставте собі просте запитання:

«Що найгірше може статися, якщо я зроблю цей крок?»

Дуже часто ми розуміємо, що наші страхи значно більші за реальні ризики.

І ще одна важлива річ: ми майже ніколи не відчуваємо себе готовими на сто відсотків. Готовність приходить уже в процесі. Тому не чекайте ідеального моменту — зробіть хоча б маленький перший крок. Адже саме він запускає великі зміни.

Чи була у вашій практиці історія клієнта, яка особливо запам’яталася та показала, наскільки сильними можуть бути внутрішні зміни?

Із поваги до конфіденційності я не можу розповідати деталі історій своїх клієнтів. Але є один випадок, який назавжди залишився в моїй пам’яті.

Це була людина, яка зіткнулася з дуже важким, загрозливим для життя діагнозом. Попри всі труднощі, вона не втратила віри, пройшла складний шлях лікування та змогла повернутися до життя.

Для мене найцінніше в цій історії те, що це не про роботу психолога як такого. Я лише була поруч, підтримувала й допомагала людині не втрачати внутрішню опору. Усе найважливіше зробила вона сама — своєю силою, наполегливістю та бажанням жити.

Саме тоді я ще раз переконалася: у кожної людини є значно більше внутрішніх ресурсів, ніж їй здається. Іноді достатньо, щоб поруч був хтось, хто допоможе побачити ці ресурси й повірити в себе.

Як ви самі підтримуєте власний психологічний ресурс, працюючи з емоціями інших людей?

Це дуже важливе запитання. Я вважаю, що психолог може якісно допомагати іншим лише тоді, коли дбає про власний психологічний ресурс.

Тому я завжди розділяю свої емоції та емоції клієнта. Моє завдання — бути поруч, підтримувати й допомагати людині прожити її досвід, але не проживати його замість неї.

Звісно, цьому потрібно вчитися. І для мене велике значення мають регулярна робота над собою, емоційна гігієна та турбота про тіло. Це ранкова рухова активність, медитації, практики усвідомленості, здорове харчування, ведення щоденника думок і практика вдячності.

Я переконана, що психолог не може зупинятися у власному розвитку. Робота над собою — це безперервний процес. І саме вона допомагає залишатися ресурсною, щоб бути справжньою опорою для своїх клієнтів.

Які три прості звички ви порадили б людям, які хочуть покращити свій емоційний стан уже сьогодні?

Якщо говорити про три прості кроки, які можна зробити вже сьогодні, то вони будуть такими.

Перше — починайте день із підтримки себе.

Скажіть собі не просто як афірмацію, а справді відчуйте:

«Я впораюся. Я можу.»

Важливо не просто вимовити ці слова, а повірити в них.

Друге — практика вдячності.

Щоранку або щовечора згадайте хоча б три речі, за які ви вдячні сьогодні. Це займає лише кілька хвилин, але допомагає змістити фокус із того, чого не вистачає, на те, що вже є у вашому житті.

І третє — рухайтеся.

Не тому, що «треба» пройти десять тисяч кроків чи відповідати чиїмось стандартам, а тому, що це подобається саме вам. Комусь до душі йога, комусь плавання, комусь танці чи звичайна прогулянка. Наше тіло тісно пов’язане з емоційним станом, тому будь-яка комфортна фізична активність допомагає відновлювати внутрішній ресурс.

Я переконана, що турбота про себе не починається зі складних методик. Вона починається з маленьких щоденних кроків, які ми робимо з любов’ю до себе.

Якщо кожен читач після цього інтерв’ю запам’ятає лише одну вашу думку, якою ви хотіли б, щоб вона була?

Будьте щирими із собою, любіть і дозволяйте любити себе. Саме з цього починаються всі найважливіші зміни в житті.

Більше про Христину Павлюх:

https://www.instagram.com/christina.psychologist/