Дипломатія поза протоколом: Віто Москато про службу, спогади і залаштунки професії

З нагоди виходу нової книги українського дипломата, Надзвичайного і Повноважного Посла України Віталія Москаленка, який публікується під літературним псевдонімом Віто Москато, ми поговорили з автором про дипломатію, людей, спогади та те, що зазвичай залишається поза офіційними протоколами.

Це вже четверта книга дипломата, яка стала особистим осмисленням багаторічної служби, її викликів, людських історій і залаштунків дипломатичної професії.

Автор книги: Віталій Москаленко
Літературний псевдонім: Віто Москато
Інтерв’ю провела: Вероніка Чекалюк

— Що було первинним імпульсом для створення Вашої книги: особистий досвід, спостереження системи зсередини чи потреба осмислення епохи?

Передумовою написання цієї книги став насамперед мій багаторічний дипломатичний досвід. Протягом кар’єри я був свідком багатьох подій, зустрічей і ситуацій, зокрема й гумористичних, які сформували моє бачення дипломатичної служби.

Також мене надихнули книги моїх колег — послів і дипломатів. Мені імпонує творчість Геннадія Удовенка, праці Анатолія Зленка та інших українських і зарубіжних дипломатів.

Моє життя і дипломатична кар’єра були сповнені цікавих історій, подій і людських зустрічей. Я хотів написати цю книгу, щоб не лише зберегти ці спогади, а й поділитися ними з читачами, студентами, військовими, молодими дипломатами та всіма, кому цікаво зрозуміти, як насправді живе дипломатична служба.

У цій книзі є спогади, кумедні ситуації та роздуми про дипломатію. Це мій спосіб показати те, що зазвичай залишається поза офіційними протоколами, публічними заявами та урочистими церемоніями.

— Чи шкодуєте Ви про щось під час роботи над книгою?

Найбільше шкодую про те, що від самого початку дипломатичної кар’єри не вів щоденника. Багато подій довелося відновлювати вже з пам’яті, коли я сів писати книгу.

Якби записи велися протягом усіх років служби, вдалося б ще точніше передати атмосферу часу, окремі деталі, настрої та живі нюанси дипломатичного життя.

— Яке місце ця книга посідає серед Ваших праць?

Це моя четверта книга. Водночас саме вона є найбільш особистою. У ній найбільше моїх спогадів, власних вражень і роздумів про дипломатичну службу. Саме ця книга найбільше відображає моє бачення дипломатії зсередини — не лише як професії, а як стилю життя, відповідальності, служіння державі та постійної роботи з людьми.

— Як зазвичай виглядав Ваш відпочинок у період дипломатичної служби? Яким було Ваше дозвілля і як Вам вдавалося відновлюватися після роботи?

Чесно кажучи, часу на повноцінний відпочинок було небагато. Дипломатична служба передбачає постійну готовність оперативно реагувати на різні ситуації, у яких можуть опинитися громадяни України за кордоном. Це означало роботу не лише у будні, а й у вихідні та святкові дні. Тому можливість по-справжньому відпочити випадала нечасто. Коли такі моменти з’являлися, ми разом із командою та колективом посольства намагалися проводити час активно: виїжджали на спортивно-розважальні заходи, спілкувалися в неформальній атмосфері. Такі спогади також є важливою частиною мого досвіду. Вони допомагали відновлювати сили, зміцнювали командний дух і створювали людську атмосферу всередині дипломатичної роботи.

— На Вашу думку, яким має бути сучасний дипломат?

Сучасний дипломат має керуватися формулою Геннадія Удовенка — трьома «П»: патріотизм, порядність і професіоналізм. Патріотизм означає безумовне служіння своїй державі та готовність відстоювати її інтереси за будь-яких обставин. Порядність є основою довіри. Без неї неможливо представляти країну на міжнародній арені. Професіоналізм — це глибокі знання, постійний розвиток, уміння вести переговори, приймати відповідальні рішення та діяти ефективно навіть у складних умовах.

— Яких відгуків і впливу Ви очікуєте від цієї книги?

Найбільше мені хотілося б, щоб ця книга була цікавою й корисною для читачів.

Я вже передавав її до прифронтових бібліотек, презентував студентам українських університетів, зустрічався з читачами на різних заходах. Усі ці зустрічі супроводжувалися щирим зворотним зв’язком, вдячністю та живими дискусіями.

Для мене це найкраще підтвердження того, що книга виконує свою місію: допомагає краще зрозуміти дипломатичну службу, її відповідальність, виклики та людський вимір, який часто залишається непомітним для широкого загалу.

Книга Віто Москато відкриває перед читачем дипломатію не лише як систему офіційних зустрічей, заяв і протоколів, а як живу професію, у центрі якої — люди, пам’ять, досвід, гумор, відповідальність і служіння державі.

Фото з архіву Віто Москато

Посилання на книгу: https://sbook.com.ua/uk/home/1184-sim-rozbishackikh-apokrifiv.html